Богдан Савицький народився 7 березня 1966 року у Львові. Це місто було для нього рідним простором — не лише місцем народження, а середовищем, у якому формувалися його бачення, характер і внутрішній ритм. Львів із його світлом, тінями та фактурами тихо відгукувався у його роботах упродовж усього життя.
Шлях у мистецтві Богдан розпочав у Львівському училищі прикладного мистецтва імені Івана Труша, яке закінчив у 1985 році, здобувши фах художника-оформлювача. Згодом продовжив навчання у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва. Після перерви, пов'язаної зі службою в армії, він повернувся до навчання і в 1992 році завершив інститут з відзнакою, сформувавшись як художник декоративно-прикладного мистецтва.
У різні роки Богдан Савицький працював у мистецьких навчальних закладах, викладав і ділився професійними навичками з дітьми та молоддю, однак головним для нього завжди залишалося малювання і власна творча робота.
У 1990-х роках він був учасником мистецького об'єднання «Січкарня», а з 1999 року — членом Національної спілки художників України.
У різні роки Богдан Савицький також співпрацював із Львівською державною телерадіокомпанією, працюючи як художник над візуальним оформленням окремих телепроєктів та декорацій.
Особливе місце у його творчості займав живопис на склі. У цій техніці світло ставало частиною образу — воно проходило крізь колір, змінюючи настрій і відчуття роботи. Назва виставки «На склі, де сонце залишило слід» дуже точно передає характер його мистецтва.
У своїх роботах Богдан Савицький звертався до пейзажів, натюрмортів, жанрових сцен і символічних образів — соняхів, зерен, світла і тіні, тем пам'яті та плинності життя. Його мистецтво було тихим, уважним і щирим, залишаючи простір для відчуття й особистого переживання.
В останні роки життя він багато малював і з особливою зосередженістю працював над своїми творами. Його персональна виставка стала важливою подією й підсумком пережитого та зробленого. Під час її проведення Богдан Савицький пішов із життя, не доживши кілька днів до закриття експозиції.
Він залишив по собі роботи, спогади й світло — у родині, серед друзів і в кожному, хто зупиняється перед його картинами.
